Оленівський заклад дошкільної освіти Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області

Забули пароль? Реєстрація





Головна » На замітку вихователю


На замітку вихователю

Що має знати спостережливий вихователь

(за доктором психологічних наук Вірою Кузьменко)

Спостережливий педагог має володіти актуальною та різнобічної інформацією про такі аспекти розвитку дитини:

•    особистісний — моральне становлення особистості, самооцінка, самосвідомість; осо- бистісні якості — відповідальність, самостійність, організованість, креативність тощо;

•    інтелектуальний — розвиток пізнавальних процесів, пізнавальна активність, уміння використовувати отримані знання у різних сферах життєдіяльності тощо;

•    емоційно-вольовий — емоції та почуття, здатність зосереджуватися, докладати вольових зусиль, стримувати бурхливі емоційні реакції, довільність поведінки тощо;

•    комунікативно-мовленнєвий — характер спілкування дитини з однолітками, статусне положення в групі, атмосфера у групі, особливості розвитку мовлення дитини тощо;

•    розвиток потребово-мотиваційної сфери — потреби та домінуючі бажання, переважні мотиви, їх ієрархія;

•    розвиток здібностей та обдарованості — загальні чи спеціальні здібності, ступінь їх розвитку та засоби вираження, провідні інтереси, уподобання, нахили;

•    темперамент та характер — тип темпераменту, провідні риси характеру;

•    сформованість навичок різних видів діяльності — ігрової, трудової, навчальної, обра­зотворчої тощо;

•    особливості взаємодії батьків із дитиною — стиль спілкування, характер взаємодії, ступінь взаєморозуміння тощо;

•    відповідність педагогічних впливів і розвивального середовища індивідуальним потре­бам та можливостям кожної дитини;

•    відповідність психофізичного розвитку дитини віковим нормативам, сформованість го­товності до навчання у школі тощо.

Як об'єктивно оцінити поведінку, дії та вчинки дітей

Рекомендації для педагогів

Аби уникнути суб'єктивності під час оцінювання різних проявів індивідуальних особливос­тей дитини, вихователь має дотримуватися низки правил:

•    спиратися на інтерпретацію лише кількох зовнішніх ознак, які в сукупності є свідчен­ням прояву тих самих індивідуальних особливостей дитини (батьків, педагогів);

•    фіксувати не лише окремо вирваний із контексту факт поведінки, дій або вчинку дити­ни, а й звертати увагу на загальну ситуацію;

•    бути неупередженим у процесі фіксування фактів, уникати оцінних суджень;

•    звертати увагу на гармонійну єдність зовнішніх проявів індивідуальних особливостей ди­тини (що говорить дитина або батьки; яка у них інтонація, міміка, постава, жести тощо), адже вербальні й невербальні прояви мають передавати єдиний психологічний зміст;

•    не довіряти першим враження від спостережуваного явища;

•    не приписувати дитині своїх якостей і не пояснювати її поведінку з власних позицій;

•    уміти ставитися до дитини неупереджено;

•    дотримуватися принципів високої точності, глибини й повноти в процесі фіксування факту, а пізніше — його аналізування та інтерпретації;

•    помічати все істотне й важливе; бути уважним до деталей, які мають значення для пра­вильного розуміння індивідуальних особливостей вихованця;

•    враховувати ті зрушення і зміни, які відбуваються у розвитку дитини, — стежити за тими уміннями, здібностями, які розвиваються, і тими, що не піддаються педагогічному впливу.

 

 

Рекомендації для вихователя щодо забезпечення ефективності мовленнєвих занять

Заняття з розвитку мовлення дошкільників буде ефективним за умови повноцінної реалізації мовленнєвого потенціалу кожної дитини. Педагог повинен:

•          . забезпечувати зручне розташування дітей під час занять (по колу, півколом тощо), яке давало б змогу вести розмову (очі в очі) не лише з педагогом, а й з одно­літками;

•          уникати надмірного академізму в підході до розв'язання мовленнєвих завдань заняття;

•          добирати теми для обговорення так, щоб вони викликали інтерес, знаходили емоційний відгук у свідомості й душі кожної дитини;

•          проводити заняття спокійно, впевнено, у жвавому темпі, водночас надаючи ді­тям можливість поміркувати;

•          підтримувати фізичну і психічну активність дітей задля ефективності їхньої ін­телектуально-мовленнєвої роботи;

•          будувати з дітьми розмову, а не монолог вихователя;

•          підвищувати рівень мовленнєвої активності, спонукаючи кожну дитину до учас­ті в обговоренні, даючи можливість висловлювати власні думки;

•          розвивати в собі вміння й звичку слухати дітей, не гасити мовленнєву ініціативу своєю надмірною активністю і досвідченістю;

•          уникати втручання в- розповідь дитини, виправляння помилок у процесі її мов­лення;

•          керуватися певними правилами під час постановки запитань

-          формулювати запитання так, щоб спонукати дітей до відповіді;

-          адресувати запитання всім дітям, а вже потім викликати для відповіді одну ди­тину;

-          ставити запитання так, щоб у формулюванні було одне ключове слово, яке й ви­магає правильної відповіді;

-          запитувати почергово кожну дитину, уникаючи звернень до дітей у тому по­рядку, в якому вони сидять;

•          сприяти набуттю дітьми досвіду комунікативної взаємодії, даючи можливість спілкуватися з однолітками — запитувати, повідомляти, пропонувати, обстоюва­ти думки;

•          працювати щоразу з іншою дитиною, уникаючи багаторазових звернень до тієї самої дитини;

•          залучати дітей до активного контролю за мовленням того, хто відповідає, та оці­нювання відповіді мовця, ставлячи запитання —

-          чи правильною є відповідь?

-          чи про все розповів мовець?

-          чи по порядку він розповідав?

•          пропонувати творчі завдання, опираючись на особистий досвід дітей;

•          чергувати мовленнєві завдання з іншими видами дитячої діяльності для збере­ження інтересу й ініціативності дітей до навчального матеріалу заняття;

•          уникати надмірної захопленості наочністю і технічними засобами навчання, що відволікають увагу дітей і стримують мовленнєву активність;

•          підтримувати увагу дітей різними способами, як-от — переключення уваги, сюрпризні моменти, проблемні запитання тощо, уникаючи зауважень дисциплі­нарного характеру;

•          закріплювати мовленнєві вміння, набуті на заняттях, під час різних видів діяль­ності, як-от гра, праця тощо

 

ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ «ТИЖНЯ БЕЗПЕКИ ДИТИНИ»

1. Тематичні заняття:

а) з основ безпеки життєдіяльності;

б) інтегровані (основи безпеки життя та здоров'я + розвиток мови, малювання, фізична культура);

в) комбіновані (малювання на тему безпеки життєдіяльності, читання художньої літератури відповідної тематики та ін.).

2. Ігри з елементами безпеки життєдіяльності:

дидактичні;

сюжетні;

театралізовані;

конструктивно-будівельні;

рухливі.

  1. Розваги.
  2. Конкурси, естафети, змагання (які сприяють відпрацюванню стереотипів можливої поведінки в екстремальних умовах).
  3. Екскурсії, прогулянки.
  4. Читання творів художньої дитячої літератури відповідної тематики.
  5. Моделювання правильної поведінки, аналіз небезпечних ситуацій.
  6. Пошуково-дослідницька робота.
  7. Перегляд фільмів, діафільмів, використання аудіо-, відеозаписів і технічних засобів навчання.
  8. Індивідуальна робота з дітьми.

11. Робота з батьками.

12. Зустріч з фахівцями служб охорони здоров’я, ДАІ, МНС, Навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД.

РОБОТА З БАТЬКАМИ

Тематика лекцій для батьків

 

  1. Зробимо свою квартиру безпечною для дітей.
  2. Вчимо дитину спілкуватися (дитина сама вдома, контакти з незнайомими).
  3. Здоров’я вашої дитини (режим дня, культурно-гігієнічні, оздоровчо-загартувальні заходи, харчування, фізичний і психічний розвиток).
  4. Родинні ігри (організація ігрової діяльності вдома).
  5. Організація і проведення відпочинку з дітьми (безпека відпочинку біля водойм, у лісі, спілкування з природою з користю для розуму і без шкоди для здоров’я і навколишнього середовища).
  6. Азбука безпеки (правила поводження на проїжджій частині).

Тематика бесід та консультацій для батьків

  1. Отруйні рослини (отруйні рослини нашої місцевості; перша допомога при отруєнні грибами, ягодами, рослинами).
  2. Відпочинок влітку (правила відпочинку з дітьми біля водойм; перша допомога при сонячному (тепловому) ударі та опіках).
  3. Особливості харчування дитини (фізіологічні особливості дитини дошкільного віку; раціональне та збалансоване харчування; культура харчування; культурно-гігієнічні навички дітей).
  4. Дитячий дорожньо-транспортний травматизм (статистичні дані; умови запобігання).
  5. Улюблені дитячі справи (ігри; перегляд телепередач; рухова діяльність).
  6. Що необхідно знати дитині про правила поведінки на дорозі та в транспорті (вулиця; транспортні засоби; правила користування ними).
  7. Як вберегти дитину від вогню.
  8. Правила гасіння пожежі.
  9. Навчання дітей правил пожежної безпеки – загальне завдання дитячого садка і сім’ї.
  10.  Консультація із працівниками пожежної охорони «Як врятувати дитину від біди».
  11.  Правила пожежної безпеки при влаштуванні новорічної ялинки.
  12.  Вогонь – не гра.
  13.  Як навчити дітей правил пожежної безпеки.
  14.  Що необхідно робити у випадку пожежі в квартирі.

 

 

Орієнтовна тематика батьківських зборів

  1. Як і коли Ви навчаєте свою дитину правильному поводженню в довкіллі.
  2. Роль батьків у формуванні у дітей початкових знань про пожежну безпеку та дотримання відповідних правил.
  3. Чи можете Ви вважати себе взірцем для дитини в дотриманні правил безпечної поведінки?
  4. Як поставити перепони агресії з екрану?
  5. Як створити безпечні умови перебування дитини вдома?
  6. Як зробити відпочинок вашої родини корисним та безпечним?
  7. Протипожежні знання – в кожну сім’ю.

Корисні поради вихователям

1. На початку навчального року встановіть тісний контакт з батьками своїх вихованців, запишіть їхні побажання. Зафіксуйте іхні власні уявлення щодо проблем кожного конкретного малюка.

2. Коли в групу приходять новачки, дайте можливість іншим вихованцям самостійно пояснити новоприбулим правила поведінки в ДНЗ. Доручіть комусь із активних дітей розпитати новачка, ближче познайомитися з ним, а потім вже познайомте з ним усіх інших дітей.

3. Ознайомлюючи дітей з правилами поведінки в групі, проведіть гру-заняття, де можна використати ці правила. В такий спосіб кожна дитина зможе чітко уявити, що від неї вимагається.

4. Стежте, щоб встановлені правила не призводили до емоційного чи фізичного приниження когось із дітей його однолітками.

5. Придумайте для окремих дітей умовний "секретний сигнал", який нагадував би їм про те, що вони зробили щось не так і треба негайно підкоритися правилу.

6. Використовуйте   умовні знаки з кольорового паперу, щоб сигналізувати не словом, а знаком про необхідність зміни поведінки дітей у групі на певний період, наприклад: говорити не можна - червоний прямокутник; говорити дозволяється - синій прямокутник; можна вільно гратися будь-якими іграшками - зелений прямокутник.

7. На  заняттях використовуйте прийом гуманної особистісно орієнтованої педагогіки співробітництва - "відповідь на вушко"

8. Заохочуйте прагнення дітей використовувати вже набуті знання для самостійного розв'язання незнайомих завдань, даючи умовний сигнал: "час ризикувати -кружок, поділений навпіл: одна половина червоного кольору, а друга - чорного.

9. Обговорюйте разом з дітьми різноманітні способи виходу із ситуацій, які сталися чи могли б статися у житті групи. Допоможіть дітям оцінити, якою мірою консруктивний вибір кожного з них.

10. Надайте     можливість визначити їхні страхи. Обговоріть з ними різноманітні випадки, які продемонстрували б те, чого вони бояться, насправді зовсім не страшне.

11. Створюйте   умови, що сприяють встановленню та розвитку дружніх, позитивних стосунків між дітьми. Проведіть гру "Ланцюжок компліментів", педагог говорить комплімент одному з учасників гри ,той дякує і говорить комплімент наступному гравцю. В такий спосіб кожна дитина зможе потренуватися в умінні знаходити в людях, які її оточують, гарні риси і щиро їм про це говорити.

12.  Придумайте разом з дітьми різноманітні способи похвали чи вираження прихильності.

13. Проводьте один раз на тиждень "день гарного настрою" , "день усмішки" тощо.

14. Визначте відразу дітей, які схильні усамітнюватися, і стежте, щоб інші малята не забували запрошувати їх до свого товариства.